посипальник
ПОСИПА́ЛЬНИК, а, ч., етн.
Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник.
Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний);
– Хоч би волосся причесав, – похитала головою мати. – А то ба, яка розкуштряна мичка на голові! Соромно й на люди показуватись. Ех ти, посипальник! (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посипальник — посипа́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- посипальник — -а, ч., етн., заст. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посипальник — ПОСИПА́ЛЬНИК етн., ПОСІВА́ЛЬНИК, ЗАСІВА́ЛЬНИК. Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний); А ось і перший день Нового року. Словник синонімів української мови
- посипальник — ПОСИПА́ЛЬНИК, а, ч., етн., заст. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник. Словник української мови в 11 томах