поскучати

ПОСКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Скучати якийсь час.

– Трошки ваші синки поскучають – без того не можна в світі (Марко Вовчок);

Я знаю, що осінній сезон прийшлось би поскучать [в Алупці], бо вже я жила б сама, але .. се було б добре для мого здоров'я (Леся Українка).

2. Скучити за ким-, чим-небудь (про всіх або багатьох).

Ставало ясно, що всі оці робітники й відповідальні щиро поскучали за начальницькою посмішкою, наказами, протестами (Іван Ле);

Спитав командир весело: – Ну, а за Калинівкою, хлопці, поскучали вже? (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me