1. Словник української мови у 20 томах

посліплий

ПОСЛІ́ПЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до послі́пнути, послі́пти.

З одинадцяти стріляло п'ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Яновський);

* Образно. Для кособокого, ріденького проміння Вузьким замком висить кістляве, зле вікно Зі скельцями, посліплими давно (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посліплий — послі́плий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посліплий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посліпнути, посліпти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посліплий — ПОСЛІ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до послі́пнути, послі́пти. З одинадцяти стріляло п’ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Янов., II, 1958, 226); *Образно. Словник української мови в 11 томах