посмоктати

ПОСМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, док., що і без дод.

1. Смоктати якийсь час.

Вранці Уляна потягла Йоньку до хліва, турнула телиці під пузо. – Посмокчи сам! Що ти купив-виміняв, щоб тебе на виду змінило? (Григорій Тютюнник);

От якби це мед, тоді я вже посмоктав би .. з горлечка... (М. Чабанівський);

* Образно. Мар'ян за міру вівса та п'ять возів гною витягне з мене вдесятеро більше. Він, як той павук, посмокче, попустить, щоб набрався сил, і знову смоктатиме (С. Чорнобривець);

// у сполуч. зі сл. цигарка, люлька і т. ін. Палити якийсь час, раз у раз, потроху втягуючи в себе дим.

Пахол лежав, ткнувшись обличчям униз, – він зводив голову тільки тоді, як треба було посмоктати цигарку і випустити дим (Ю. Смолич);

Він вийшов до воріт, став між загаченою людьми вулицею і Хомашиним двором... Постояв, посмоктав люльку... (С. Чорнобривець).

2. Висмоктати, обсмоктати все або багато чого-небудь.

Но пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули цуцика, із'їли І посмоктали кісточки (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

посмоктати

Значення в інших словниках