1. Словник української мови у 20 томах

посовати

ПОСО́ВАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. що. Покласти, засунути куди-небудь усе або багато чогось (по одному).

Горшки з їжею варто посовати в піч.

2. чим. Со́вати що-небудь якийсь час.

Покашлявши, посовавши стільцем, одважився [Віганд] заговорити (Леся Українка);

// у сполуч. зі сл. ногою, ногами. Рухати якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посовати — посо́вати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. посовати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех. Покласти, засунути куди-небудь усе чи багато чогось (по одному). 2》 неперех., чим. Совати що-небудь якийсь час. || у сполуч. зі сл. ногою, ногами. Рухати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посовати — ПОСО́ВАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Покласти, засунути куди-небудь усе або багато чогось (по одному). 2. неперех., чим. Со́вати що-небудь якийсь час. Покашлявши, посовавши стільцем, одважився [Віганд] заговорити (Л. Укр., IV, 1954, 221); // у сполуч. із сл. ногою, ногами. Рухати якийсь час. Словник української мови в 11 томах
  4. посовати — Посовати, -ваю, -єш гл. Подвигать, посовать. Словник української мови Грінченка