поспадати

ПОСПАДА́ТИ, а́є, док.

1. Упасти звідкись, з чого-небудь додолу (про все або багато чогось); попадати.

Стоїть [сотня козаків], шапки поскладавши на приспі у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голов [голів] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Затемнилось би яснеє сонце, Поспадали б зірки; Срібний місяць з такого б нечестя Розколовсь на шматки (А. Кримський).

2. Відпасти, відокремившись, відірвавшись від чого-небудь (про все або багато чого-небудь).

Ото поспадали всі дванадцять замків (Сл. Б. Грінченка);

– Я як телепну одного [чорта] по рогах! Роги й поспадали (І. Нечуй-Левицький);

// Опасти (про листя дерев, пелюстки квітів, плоди і т. ін.).

[Дід:] Було це восени пізно, як усе листя поспадало з дерева, а вінки усі на могилі посохли (С. Васильченко);

Уся земля була вистелена всіляким цвітом, що поспадав із садовини (Л. Мартович).

3. Звиснути (про волосся).

Поспадали з чола його кучері ніжні на шию, І на рожевих устах стогін одчаю завмер (М. Зеров).

4. Зменшитися в об'ємі, стухнути (про пухлини, набряки на тілі).

Опухи поспадали.

◇ (1) Поспада́ти з го́лосу – те саме, що Спада́ти / спа́сти з го́лосу (про всіх або багатьох) (див. спада́ти).

І Микола, і Панас Карповичі [Саксаганські] були незрівнянними виконавцями народної пісні .. навіть тоді, коли брати – Микола раніше, Панас значно пізніше – поспадали з голосу... (М. Рильський).