посріблений

ПОСРІ́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до посрібли́ти.

Годинник товстий, старомодний, на довгому металевому ланцюжку. Мабуть, колись він був посріблений, а тепер від часу весь в лисинах, схожих на каламутно-зелені затьоки (О. Копиленко);

Вдивлялися [Наливайко і князь Януш] в посріблену снігами далину, де вишари лісів, мов чорні брижі в морі, оживляли краєвид (Іван Ле);

Вода мерехтить, гнана вітром, щедро посріблена сонячним променем (П. Автомонов);

// у знач. прикм.

[Гелен:] Я прийшов з повагою жерця, в віщунській діадемі, патерицю посріблену здійняв високо вгору, мов блискавка, вона свінула в вічі усім чужинцям (Леся Українка);

Осавул уже стояв перед гетьманом, тримаючи в руках коротку, в посріблених піхвах шаблю (Н. Рибак);

Ззаду на могилу провадять дерев'яні східці, а на могилі в чавунній посрібленій огорожі здіймається хороший чавунний хрест (М. Коцюбинський);

* У порівн. А ось в'юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять, і спинки їх над камінцями, немов посріблені, блищать (Н. Забіла).

2. у знач. прикм. Із сивиною, з сивим волоссям.

У капітана був прямий ніс, посріблений чуб, чорні баки і люлька в зубах (П. Панч);

Секретар був молодий, але з посрібленими скронями (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

посріблений

Значення в інших словниках