1. Словник української мови у 20 томах

постерігати

ПОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., кого, що і з спол. що, який і т. ін., діал.

1. Помічати, підмічати; спостерігати.

Филін не любив Дениса, постерігав, що Денис не йме йому віри, що й поза очі сміється з його (І. Нечуй-Левицький);

Його вигострене око постерігало все явне й притаєне (П. Загребельний);

Василько постеріг, що збився з дороги. Що тут робити? (М. Коцюбинський);

Не постеріг [Олексій], як почав собі потиху співати (П. Куліш);

Давно постеріг [Федір], що з квартирантом коїться щось. Схуд на обличчі, в очах неспокій і втома (Ю. Мушкетик);

// тільки док. Побачити.

Постеріг лопатки в горосі (Номис);

[Галька:] Гаврило постеріг мене через вікно, певно, зараз прийде (М. Кропивницький);

Стежкою наближались дві молодиці. Харитя постерегла їх, знов нагадала недужу, бідну маму і, схиливши русяву головку, взялась до роботи (М. Коцюбинський);

// Осягати розумом, розуміти.

Раз Памірі хтось показав, як читати по книжці, і вона одразу постерегла все і швидко вивчилась читати (І. Нечуй-Левицький);

[Харько (сам):] Я тільки тепер постеріг, що дворяне рідняться не з нами, а з нашими грішми (М. Кропивницький).

2. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь.

– Значить, Валя твоя підслухала в управі, як начальник поліції посилав до “Кривого Яшки”, який чорно п'є, і просив постерегти, щоб він здуру не потрапив на очі підпільникам? (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постерігати — постеріга́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. постерігати — Зауважувати, ПОМІЧАТИ, примічати, с. осягати розумом, розуміти; (кого) стежити <�простежувати> за; док. Словник синонімів Караванського
  3. постерігати — див. стежити Словник синонімів Вусика
  4. постерігати — -аю, -аєш, недок., постерегти, -ежу, -ежеш, док., перех. і зі спол. що, який і т. ін., діал. 1》 Помічати, підмічати; спостерігати. || тільки док. Побачити. || Осягати розумом, розуміти. 2》 Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. постерігати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
  6. постерігати — Постеріга́ти, -ріга́ю, -ріга́єш; постерегти́, -режу́, -реже́ш; постері́г, -регла́, -регли́; постері́гши; постережи́, -режі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. постерігати — ПОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех. і з спол. що, який і т. ін., діал. 1. Помічати, підмічати; спостерігати. Филін не любив Дениса, постерігав, що Денис не йме йому віри, що й поза очі сміється з його (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. постерігати — Постеріга́ти, -га́ю, -єш сов. в. постерегти, -режу, -же́ш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. К. ЧР. 261. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. Н. Вол. Словник української мови Грінченка