постраждати

ПОСТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. Зазнати страждання, неприємностей, матеріальних збитків, фізичної травми тощо.

[Люцій:] Нехай Руфін про себе думає та про дружину, – вони ж і так за всіх нас постраждали (Леся Українка);

– Пан Бжеський теж постраждав від примх фортуни в тому поході (З. Тулуб);

Гошка постраждав найбільше, хоч бився, як леопард. Він стояв увесь подряпаний і хлюскав носом, галіфе порвані, від сорочки одне рам'я (Григорій Тютюнник);

// перев. за що. Зазнати переслідування уряду, репресій за свої погляди, діяльність тощо.

Не тільки ореол борця, що постраждав за свої переконання, а й чарівність Шевченка як людини і геніального поета приваблювала до нього цвіт столичної інтелігенції (з наук. літ.);

Серед повітових керівників він займав помітне місце, як тямущий, освічений радслужбовець, до того ж з непоганою біографією людини, котра колись постраждала від самодержавства за революційну діяльність (В. Речмедін);

Постраждати за правду.

2. Зазнати ушкодження внаслідок чого-небудь.

Стародавній фонтан постраждав мало, але він з тої ночі засох (М. Коцюбинський);

Половина солдатів відморозила носи, вуха й щоки, але значно більше постраждали у всіх ноги; на них відкрилися гнійні рани (З. Тулуб).

3. Страждати якийсь час.

Поки мати добилася правди, діятм довелося постраждати від місцевої влади (з газ.).