постривати
ПОСТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Почекати.
– Постій, чумак, постривай, Шляху в людей розпитай, Гей-гей, чи не заблудивсь? (з народної пісні);
Петро мій після обід хотів іти додому, так Кирило Тур придержав його да й каже: – Постривай, брате, і я поїду (П. Куліш);
[Перелесник:] Постривай хвилину! Я без тебе гину! (Леся Українка).
2. тільки наказ. сп. Уживається як застереження, щоб втримати кого-небудь від небажаних, нерозсудливих дій, вчинків, або як прохання перестати робити чи говорити що-небудь.
[Одарка:] Е, ні-ні, постривай, парубче! Рукам волі не давай!.. (М. Кропивницький);
– Постривай, постривай, Гнате! Іч, який ти гарячковитий! Прямо вогонь без диму (М. Стельмах);
// Виражає заперечення, незгоду з ким-, чим-небудь.
– Як ти думаєш? Чия візьме? – А чия ж, як не Івана Мартиновича! – Е, постривай лиш! (П. Куліш);
– Але ж ви, діду, таки щось заробляли? – Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! Заробляли... (І. Нечуй-Левицький);
// Уживається як нахваляння, погроза.
– Постривай же, ось я тобі!.. (Т. Шевченко);
[Горпина (соваючи кулак під самий ніс Оленці ):] Постривай же ти, погана дівчино! Я тобі дома обірву оті патли на голові! (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- постривати — пострива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- постривати — -аю, -аєш, док. 1》 Почекати. 2》 тільки наказ. сп. Уживається як застереження, щоб відвернути кого-небудь від небажаних, нерозсудливих дій, вчинків, або як прохання перестати робити чи говорити що-небудь. || Виражає заперечення, незгоду з ким-, чим-небудь. || Уживається як нахваляння, погроза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постривати — ПОСТРИВА́Й (ПОСТРИВА́ЙТЕ) (ужив. як застереження, заперечення, погроза тощо), ПОЧЕКА́Й (ПОЧЕКА́ЙТЕ), ЗАЖДИ́ (ЗАЖДІ́ТЬ), ПОСТІ́Й (ПОСТІ́ЙТЕ) розм. рідше, ПОТРИВА́Й (ПОТРИВА́ЙТЕ) заст. Словник синонімів української мови
- постривати — Пострива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постривати — ПОСТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Почекати. — Постій, чумак, постривай, Шляху в людей розпитай, Гей-гей, чи не заблудивсь? (Нар. лірика, 1956, 70); Петро мій після обід хотів іти додому, так Кирило Тур придержав його да й каже: — Постривай, брате... Словник української мови в 11 томах
- постривати — Пострива́ти, -ва́ю, -єш гл. Подождать, погодить. З якої речі? Постривайте! Озвався сивий дід. Гліб. Постривай бо, не сунься поперед батька в пекло. Левиц. І. 102. Словник української мови Грінченка