пострижений
ПОСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до постри́гти¹.
Хлоп'ята стояли без шапок, з низенько постриженими головами (Панас Мирний);
Після комісії [військкомату] хлопців, уже пострижених, прилучили до команди, що складалася з одних молодиків, і перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник);
Поквапливо і ніби злякано дріботять брудно-сірі нещодавно пострижені вівці (З. Тулуб);
У церкві в усі дзвони дзвонять. Виходе [виходить] процесія. Серед черниць Маруся – тілько що пострижена (Панас Мирний);
Викрита у змові царівна Софія була пострижена в монахині (з навч. літ.);
* У порівн. Степ немовби пострижений вправною старанною рукою. Солома звезена і хазяйновито, навіть красиво заскиртована (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
Темно-коричневий довгий шрам перетинав пострижену голову (В. Собко);
// постри́жено, безос. пред.
Значення в інших словниках
- пострижений — постри́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пострижений — [пострижеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- пострижений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постригти I. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пострижений — ПОСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постри́гти¹. Хлоп’ята стояли без шапок, з низенько постриженими головами (Мирний, II, 1954, 97); Після комісії [військкомату] хлопців, уже пострижених, прилучили до команди, що складалася з одних молодиків... Словник української мови в 11 томах