1. Словник української мови у 20 томах

посумувати

ПОСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Сумувати якийсь час.

Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце – утру сльози, – Ніхто й не побачить (Т. Шевченко);

Щодня вона заходила в свою хату .. Посумує, пожуриться сама собі, заплаче та й піде (Панас Мирний);

– Боюсь, що посумує, понудьгує отак якийсь час, а потім зірветься чи в п'янство, чи в якийсь розбій (М. Стельмах).

2. за ким, рідко по кому. Відчувати тугу за ким-небудь, тужити якийсь час через втрату кого-небудь або відсутність когось.

Брати трохи посумували за Максимом, а далі й забули (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посумувати — посумува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посумувати — див. журитися Словник синонімів Вусика
  3. посумувати — -ую, -уєш, док. 1》 Сумувати якийсь час. 2》 за ким, рідко по кому. Відчувати тугу за ким-небудь, тужити якийсь час через втрату кого-небудь або відсутність когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посумувати — Посумува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. посумувати — ПОСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Сумувати якийсь час. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не побачить (Шевч., І, 1963, 11); Щодня вона заходила в свою хату.. Словник української мови в 11 томах
  6. посумувати — Посумува́ти, -му́ю, -єш гл. Погоревать, попечалиться. Там ніхто не посумує по твоєї смерти. Рудч. Чп. 234. Посумували чумаки, посумували, може котрий з їх і поплакав трохи — да що вже зробиш. Рудч. Ск. II. 154. Словник української мови Грінченка