посутній
ПОСУ́ТНІЙ, я, є.
Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий.
Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (В. Козаченко);
Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (П. Загребельний);
// Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.).
Посутньої розмови з питань майстерності роману як провідного жанру сучасної літератури у критика не вийшло (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посутній — посу́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- посутній — -я, -є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. || Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посутній — СУТТЄ́ВИЙ (який становить основну ознаку, суть чого-небудь), ІСТО́ТНИЙ, ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, ПОСУ́ТНІЙ рідше, СУ́ТНІЙ рідше, КОНСТИТУТИ́ВНИЙ книжн. — Світять планети? Як Марс, Меркурій? — Не світять, а відбивають сонячне світло. — Істотна поправка (О. Словник синонімів української мови
- посутній — ПОСУ́ТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Коз., Вибр., 1947, 81); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (Загреб. Словник української мови в 11 томах