посіпувати
ПОСІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод.
Раз у раз злегка сіпати.
Хуса похмурий, роздратований проходжується по світлиці нерівним кроком, посіпуючи випущену бороду і відпихаючи ногою стільці тощо, коли трапляються йому на дорозі (Леся Українка);
Годинами вони [рибалки] чаклують над лунками. То посіпують рукою волосінь, щоб привабливо “грала” й апетитно світилася блешня, то, підібгавши під себе ноги, нерухомо сидять, мов кам'яні брили (з газ.);
// тільки чим. Час від часу робити мимовільні нервові рухи якою-небудь частиною тіла.
Лукерка кинула на плечі хустку і деяку мить стояла, посіпуючи плечима, так, ніби по ній раптом вдарив струмінь холоду (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посіпувати — посі́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- посіпувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Раз у раз злегка сіпати. || тільки неперех., чим. Час від часу робити мимовільні нервові рухи якою-небудь частиною тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посіпувати — ПОСІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Раз у раз злегка сіпати. Хуса похмурий, роздратований проходжується по світлиці нерівним кроком, посіпуючи випущену бороду і відпихаючи ногою стільці тощо, коли трапляються йому на дорозі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах