потаскати
ПОТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Потягти, понести куди-небудь.
Потаскали раба божого самого у ту яму, що копав для другого! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Через яку годину прибігла якась цокотуха-перекупка, заверещала, накричала Прісьці повну голову, покинула їй карбованця, .. ухопила перину й потаскала її (Л. Яновська);
За другими дверима, куди потаскали Валентину, чулось верещання, плач, сердите бубніння капрала і жовнірів (Олесь Досвітній);
// фам., кого, безос. і у сполуч. зі сл. доля, чорт і т. ін. Опинитись де-небудь; стати кимсь.
– А, бодай тебе! Перевела тільки день! Потаскало ж мене на ту вулицю! (Л. Яновська);
Дід шкодував колись: – Ха-а-зя-їн був би такий, що аж... У лікарі його потаскало! (І. Микитенко).
2. розм. Украсти все або багато чогось (по одному).
Щоб шуліка не потаскав курчат, він позв'язував їх ниткою, прив'язав до квочки і пустив на двір (з переказу).
Значення в інших словниках
- потаскати — потаска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- потаскати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Потягти, понести куди-небудь. || фам. кого, безос. і в сполуч. зі сл. доля, чорт і т. ін. Опинитись де-небудь; стати кимсь. 2》 розм. Украсти все чи багато чогось (по одному). Великий тлумачний словник сучасної мови
- потаскати — ПОТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Потягти, понести куди-небудь. Потаскали раба божого самого у ту яму, що копав для другого! (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- потаскати — Потаска́ти, -ка́ю, -єш гл. Потащить. Вона і потаскала його. Мнж. 30. Із бою потаскали в стан. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка