1. Словник української мови у 20 томах

потемки

ПО́ТЕМКИ¹, ів, мн., розм.

Пітьма, темрява.

Увага його розбіглася на околичні предмети, що з наставаннєм [наставанням] дня звільна виринали з нічних потемків (І. Франко);

В тиші потемків байдуже тринькав цвіркун (П. Козланюк).

(1) У (в) по́темках – без світла, в темряві, поночі.

– Ну, на черевах лізуть [борсуки] у потемках і так, чуєш, гризуть [кукурудзу], так ламають, аж кров мені капає з серця (П. Козланюк);

У потемках засідлав [Тимко] коня, виїхав з двору (Григорій Тютюнник);

Ішли [Маруся з Оришкою], близько притулившися одна до другої, в нічних потемках (Г. Хоткевич).

ПО́ТЕМКИ², присл.

Без світла, в темряві; поночі.

[Люнця:] Ох, боже, як пригадаю минуле життя, то здається мені, що я йшла все потемки, немов льохом, просто-просто, не бачучи [бачачи], кудою і куди (І. Франко);

Мати вже спала, як Зінько з Гаїнкою вернулися додому .. Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Б. Грінченко);

[Коляндра:] Тягніть її до старої гарбарні, Хай потемки посидить до зорі (І. Кочерга).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потемки — по́темки 1 множинний іменник темрява розм. по́темки 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. потемки — див. ПОНОЧІ, ТЕМРЯВА. Словник синонімів Караванського
  3. потемки — див. поночі; темрява Словник синонімів Вусика
  4. потемки — I -ів, мн., розм. Пітьма, темрява. II присл. Без світла, в темряві; поночі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. потемки — хохл. (потьомкі) сутінки сутінок, сутінки, сутінь, присмерк, присмерки, півморок, змерки, померки, поночі, див. півсвітко Словник чужослів Павло Штепа
  6. потемки — ПО́НОЧІ (у темноті), ПО́ТЕМКИ розм., ПРИ́ТЕМКОМ розм., ПО́ТЕМНУ розм. Він попер у ніч.. до тої осоружної майстерні (чи вона хоч відчинена поночі..?) (О. Забужко); Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Б. Словник синонімів української мови
  7. потемки — По́темки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. потемки — ПО́ТЕМКИ¹, ів, мн., розм. Пітьма, темрява. Увага його розбіглася на околичні предмети, що з наставаннєм [наставанням] дня звільна виринали з нічних потемків (Фр., II, 1950, 158); В тиші потемків байдуже тринькав цвіркун (Козл., Весн. шум, 1952, 103). Словник української мови в 11 томах
  9. потемки — По́темки нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть. Єв. Л. XII. 3. Словник української мови Грінченка