потемнішати
ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш.
Док. до темні́шати.
Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (О. Донченко);
Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (П. Кочура);
// безос.
Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно .. Немов аж потемнішало в хаті од їх, покращало... (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потемнішати — потемні́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- потемнішати — -аю, -аєш. Док. до темнішати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потемнішати — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет. Словник синонімів української мови
- потемнішати — Потемні́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- потемнішати — ПОТЕМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до темні́шати. Буйно розрослися трави й кущі, потемнішало листя на деревах (Донч., Вибр., 1948, 278); Обличчя солдатів потемнішали, всіх зморила дрімота (Кочура, Зол. грамота, 1960, 290); // безос. Словник української мови в 11 томах
- потемнішати — Потемнішати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться темнѣе. Словник української мови Грінченка