потискувати

ПОТИ́СКУВАТИ, ую, уєш і ПОТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. поти́снув, нула, ло і поти́с, ти́сла, ло; док.

1. Стискати (чиюсь руку, пальці) на знак привітання, знайомлячись або виражаючи які-небудь почуття.

– Я дуже рада за тебе, – потискуючи Саві руку, сказала Ольга Коршунова, коли новий чемпіон прийшов і сів на своє місце (В. Собко);

– Бичків половлюєш? – мружиться Дорошенко, потискаючи руку колишньому своєму однокашникові (О. Гончар);

Офіцери мовчки потиснули один одному руки і розійшлися на короткий фронтовий спочинок (Ю. Бедзик);

Із штурвальної рубки зійшов капітан, Мені руку потис, як другу (Л. Забашта).

2. тільки док., розм. Натиснути на кого-, що-небудь; трохи або злегка стиснути щось.

Притулився [Дмитро] плечем до ноги Марусі і м'яко її потис (Г. Хоткевич);

В тій хвилі князь потис за срібний дзвоник – Се знак тиші (І. Франко);

Алебастрова, з очима кольору небесної блакиті лялька, коли їй легенько потиснути пупчика, соромливо пищала (Я. Качура);

* Образно. Лихо, як ніченька, чорне, Так тебе часом огорне, Так тебе всього потисне, Що не дивився б на світ... (П. Грабовський);

// перен. Гуртом, штовхаючи один одного, піти кудись.

Казань відбулася перед церквов [церквою] .. Гуцули потисли туда [туди] і збилися такою лавою, що нею хиляло, як хвилею на морі (Г. Хоткевич);

// перен. Наступаючи, відтіснити супротивника з зайнятих ним позицій.

– Фашисти лютують, напирають, як оскаженілі, хотять [хочуть] вибити нас із захоплених позицій. І таки потиснули (І. Цюпа);

Червоних з околиць потисли, І от, у поблисках криці, Над Монмартром вузьким нависли Версальські збройні убивці (М. Рильський).

3. у сполуч. зі сл. плечима, розм. Піднімати й опускати (плечі) на знак нерозуміння, здивування і т. ін.; знизувати (див. зни́зувати²).

Дивувався й Оксен постійним вимогам Дороша відпустити Павла для роботи на фермі. – Ну що ти в ньому побачив? – потискував плечима Оксен (Григорій Тютюнник);

– То ваша знайома чи родичка? Він тільки потис плечима. З чого може взяти людина, що випадкова на вулиці узбечка повинна доводитись йому ніким іншим, як тільки родичкою? (Іван Ле).

4. перен., розм. Лютішати, дужчати (про мороз, холод і т. ін.).

Мороз потискав, мов скажений; у повітрі літали малесенькі платочки снігу (І. Франко);

– Зима ось-ось потисне, – подумала вона, – а ні я, ні Остап не маємо чим загорнутись, треба заробляти (М. Коцюбинський);

Однієї ночі потис морозець, і розкисле болото закостеніло (О. Маковей).