потопленик
ПОТО́ПЛЕНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що вто́пленик.
Знов мене обхопила тривога, І я пильно в воду став глядіти, Чи не вирне з неї потопленик (І. Франко);
– Василю, біжи рятуй потопленика, бо захлинеться! – гукнув я (О. Копиленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потопленик — пото́пленик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- потопленик — і потопляник, -а, ч., зах. Утопленик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потопленик — Потопленик, потопляник, -ка м. = потопельник. ЕЗ. V. 209. Камен. у. Словник української мови Грінченка