потрачати

ПОТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., що.

1. Те саме, що витрача́ти.

Уже як хочете, хоч лайте, Хоч і не лайте й не читайте – Про мене... Я і не прошу, Для себе, братики, спишу, Ще раз те оливо потрачу (Т. Шевченко);

Пріська тим часом потратила гроші на дрова та мило (Л. Яновська);

Кипить, мов у горшку окріп, і силу даром потрачає (Сл. Б. Грінченка).

2. тільки док., перен., заст. Втратити.

– Виписав я йому також, кілько то в наших сторонах ковалів, шевців, ткачів, теслів та інших ремісників через ті цехи хліб потратило (І. Франко);

Змордований горем, я .. з одчаю вмирав, Потративши віру в любов і в добро (П. Грабовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me