1. Словник української мови у 20 томах

потрухлий

ПОТРУ́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до потру́хнути.

2. у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо.

Під липами й кленами, коло потрухлого й мальованого штахету, на свіжому сіні злагоджені із шинелів та бурок постелі (С. Васильченко);

Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Г. Коцюба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потрухлий — потру́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. потрухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до потрухнути. 2》 у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потрухлий — ТРУХЛЯ́ВИЙ (який від давності, дії вологи, гниття тощо зробився крихким, ламким), ТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПРОТРУ́ХЛИЙ, ПРОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПОРОХНЯ́ВИЙ (ПОРОХНА́ВИЙ). Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Словник синонімів української мови
  4. потрухлий — ПОТРУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потру́хнути. 2. у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо. Словник української мови в 11 томах
  5. потрухлий — Потрухлий, -а, -е Сгнившій (о деревѣ). Словник української мови Грінченка