потріскувати
ПОТРІ́СКУВАТИ, ує, недок.
Видавати тріск час від часу, стиха.
Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку, нерівно осяває хатину (М. Коцюбинський);
Час від часу дрова потріскували, бризкаючи снопами золотих іскор (С. Чорнобривець);
В лісі було тихо, під ногами листя шелестіло і час від часу зловісно потріскував хмиз (М. Томчаній);
// безос.
Поночі примикав [перевізник] потомленого човна. Послухавши, як об просмолені борти труться хвилі, розправляв широко груди, аж потріскувало (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потріскувати — потрі́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- потріскувати — див. горіти; звучати Словник синонімів Вусика
- потріскувати — -ує, недок. Видавати тріск час від часу, стиха. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потріскувати — ПОТРІ́СКУВАТИ, ує, недок. Видавати тріск час від часу, стиха. Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку, нерівно осяває хатину (Коцюб., І, 1955, 109); Час від часу дрова потріскували, бризкаючи снопами золотих іскор (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах