потягнутися

ПОТЯГНУ́ТИСЯ¹ див. потяга́тися¹.

ПОТЯГНУ́ТИСЯ², ПОТЯГТИ́СЯ, тягну́ся, тя́гнешся; мин. ч. потягну́вся, тягну́лася, лося і потя́гся, тягла́ся, ло́ся; док.

1. Випростуючись або витягаючись, податися в напрямку до кого-, чого-небудь.

Мокрина потяглася за його рукою, обвила свої гарячі, голі по лікті руки кругом його шиї (І. Нечуй-Левицький);

Всі встали й потяглися з чарками до старого осиротілого батька (О. Довженко);

Дебела рука потягнулася до сивих вусів (М. Руденко);

// чим. Витягти руку, губи і т. ін. в напрямку до когось, чогось.

Він потягнувся було рукою до кобури, намагаючись вихопити зброю (А. Шиян);

Черниш іще здалеку впізнав свого коня .. Він теж впізнав Черниша і потягнувся йому шиєю назустріч (О. Гончар);

Федя ліг на одну з лав у човні і, перехилившись через борт, потягся губами до води (М. Трублаїні);

* Образно. Тужава земля потягнулась до сонця устами (А. Малишко);

// Почати тягтися вгору, рости (про рослини); підрости, стати вищим.

Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору, виправляючи зібгане снігом листячко (Л. Яновська);

– Усе, що корінь має, до сонця потягнулося (В. Кучер);

Напевне, вже й ті дві берізки, які він посадив матері на згадку, досі потяглися вгору, зашуміли зеленим шумовинням (Ю. Збанацький).

2. Повільно потекти.

– Тьфу! – густий плювок слини потягся через губу додолу (Панас Мирний);

Вода струмочками потяглася з горбів, потім буйним потоком ринула у кар'єр (Г. Коцюба);

// Почати поширюватися легкими струменями (про дим, повітря і т. ін.).

Потяг [Чіпка люльку] раз, удруге – осіяли сіни й важкий дим потягся невеличкими мотузочками (Панас Мирний).

3. Будучи прикріпленим до чого-небудь, почати волочитися, переміщатися за ним.

Граната гримнула під гусеницею, гусениця, сповзаючи, потяглась за машиною, мов гадюка (О. Гончар);

* Образно. – За паровим плугом потяглися й бунти альфельдських рільних робітників (І. Франко);

// Пролягти слідом за тим, що (хто) рухається.

Котиться з неба зоря, .. а за нею потягся червоний, довгий хвіст, неначе мітла (І. Нечуй-Левицький);

В лісові хащі, в пітьму ночі, потяглися чорні, зловісні сліди ворога (Ю. Збанацький).

4. Повільно піти, поїхати, вирушити куди-небудь (часто про ряд, низку когось, чогось).

Купи старців потяглись відусюди, Всипали двір голодуючі люди (П. Грабовський);

Задзеленчав дзвінок. Усі один за одним потягнулись до другої кімнати (С. Васильченко);

Одного ранку потягнулись із села на хутір підводи з пожитками (М. Стельмах);

Загрузаючи по черево, сопучи і чвакаючи, вона [корова] потяглася до купин зеленої осоки (І. Волошин);

// за ким. Піти слідом за кимсь, разом із ким-небудь.

Потягнуся вже і я За дідом до лісу (С. Руданський);

Гриць потягся мовчки за жінкою додому (Л. Мартович);

// Почати пересуватися в повітрі, полетіти (перев. низкою).

Від степу від широкого До моря до глибокого За вітром потяглась [хмара] (Л. Глібов);

Потяглися у вирій ключі журавлині (Я. Гримайло);

До вирішальної ділянки фронту з усіх кінців потяглися ескадрильї (С. Скляренко);

* Образно. Думи та мрії, невиразні і мінливі, як у небі хмари, потягнулися в голові довгою нудотною чередою (С. Васильченко).

5. Почати повільно, одноманітно проходити, текти (про дні, роки і т. ін.).

Настала пилипівка. Потяглися довгі, як море, ночі (І. Нечуй-Левицький);

Потяглися роки за роками. Від батька йшли-йшли невтішні листи та й перестали (Ю. Збанацький);

Потягнулися короткі, тьмяні, мрячні дні (В. Козаченко).

6. Простягтися на великому просторі, вздовж чого-небудь, довгою низкою.

Коли виїхали за село, потяглися степи аж до самого неба, рівні, довгі та широкі (Грицько Григоренко);

Село .. потяглося смугою низом понад річкою аж до самого ліска (І. Нечуй-Левицький);

Мотоцикл сердитим звірком підстрибує по шляху, обабіч якого потягнулися дубові ліси (М. Стельмах);

// Бути протягнутим у певному напрямку (про дріт, мотузок і т. ін.).

Від Філоновської потяглися .. пасма телефонних дротів до штабу армії (Іван Ле і О. Левада);

* Образно. Нитки секретних зв'язків потяглися в табір військовополонених (з газ.);

// Пролягти довгою смугою, виділяючись на тлі чого-небудь.

Стояв [Каїн] отак на місці, Кривавим світлом вечора облитий, А тінь його довжезна потяглась Ген-ген степом (І. Франко);

Дорога поміж хлібами, поміж городами через балки та вибалки потяглася ген-ген до самого виднокругу (О. Гончар);

По всьому лісі переплуталося косе проміння, .. воно обплутало дерева й потяглося через дорогу, мов казкова заслона, мов ріка з чарівною водою (Ю. Яновський).

7. перен. Відчути прагнення до чого-небудь, потяг до кого-, чого-небудь.

Жадібно потяглася [Катерина] до науки, розкрила книги (М. Чабанівський);

Поет [Т. Шевченко] всім серцем потягнувся до сина раба [А. –Ф. Олдріджа], бо трагічна невільницька життєва доля їх обох була дуже схожою (з наук. літ.).

8. розм. Докласти багато зусиль, щоб досягти чого-небудь.

Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А. Тесленко);

// Зібрати достатньо коштів для чогось.

Як потягнувся на юшку, то розстарайся і на петрушку (прислів'я).