похилитати
ПОХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. кого, що. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів.
Ой затну я барду в дуба та й похилитаю (з народної пісні).
2. без дод. Неквапливо піти; побрести.
Пішов-похилитав хлопець із своєю ношею (О. Гончар);
Пилип ступив до возів, узяв жердину й похилитав нагору (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похилитати — похилита́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- похилитати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похилитати — ПОХИЛИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Хилитати якийсь час; хилитнути кілька разів. Ой затну я барду в дуба та й похилитаю (Коломийки, 1969, 290). Словник української мови в 11 томах