похлинатися

ПОХЛИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОХЛИНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

Відчувати утрудненість дихання, викликану попаданням чого-небудь у дихальне горло (перев. рідини або рідкої страви).

Тільки Катря з хати – Хорошунка швиденько до судника, хапає за пляшку, наливає одну чарку, другу, п'є, аж похлинається (С. Васильченко);

Наш сердешний Забрьоха сидить, мов гарячим борщем похлинувся... і казати б то, і у горлі застряло, і поблід, і посинів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Максим і собі спробував випити, але не осилив і половини, важко похлинувся (І. Цюпа);

// Відчувати утруднення в диханні.

Він ішов напружено, без спочинку, часом навіть похлинаючись і знесилюючись (Ю. Мушкетик);

// перев. у сполуч. зі сл. слово, сміх. Говорити, сміятися уривчасто, задихаючись; раптово переривати розмову, сміх з якої-небудь причини.

– Ти... ти... – аж похлинаючись словами, крикнув він на москаля, що стояв за дверми (Панас Мирний);

Обличчя його в цю мить стало таким страшним, що Саня похлинулася сміхом, в горлі її щось хлюпнуло, і вона замовкла (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me