похнюплювати
ПОХНЮ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПОХНЮ́ПИТИ, плю, пиш; мн. похню́плять; док., що.
Нахиляти, опускати (голову, ніс), спрямовувати додолу (очі, погляд) (перев. від сорому, поганого настрою, смутку).
Ходить [Іван-царенко] понад морем, голову похнюпивши, журиться (з казки);
Він замовк, мов зажурився, Над споришем похнюпив ніс (Л. Глібов);
Регіт стих; усі похнюпили очі в землю; одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв (Панас Мирний);
Никнуть у знемозі спалені сонцем трави, бредуть гурти овець, похнюпивши голови й шукаючи водопою (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похнюплювати — похню́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- похнюплювати — -юю, -юєш, недок., рідко, похнюпити, -плю, -пиш; мн. похнюплять; док., перех. Нахиляти, опускати (голову, ніс), спрямовувати додолу (очі, погляд) (перев. від сорому, поганого настрою, смутку). Великий тлумачний словник сучасної мови
- похнюплювати — ПОХНЮ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПОХНЮ́ПИТИ, плю, пиш; мн. похню́плять; док., перех. Нахиляти, опускати (голову, ніс), спрямовувати додолу (очі, погляд) (перев. від сорому, поганого настрою, смутку). Словник української мови в 11 томах