похітливість
ПОХІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. похітли́вий.
Лаура звикла до такої поведінки свого чоловіка – до його мовчазної похітливості, до грубих ласк (М. Ю. Тарновський);
Свою моральну розбещеність, похітливість Бичок [персонаж драми “Глитай, або ж павук” М. Кропивницького] прикриває удаваною турботою про Олену та її матір (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- похітливість — похітли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- похітливість — -вості, ж. Властивість за знач. похітливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- похітливість — ПОХІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. похітли́вий. Лаура звикла до такої поведінки свого чоловіка — до його мовчазної похітливості, до грубих ласк (М. Ю. Тарн., День.. Словник української мови в 11 томах