поцокування
ПОЦО́КУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. поцо́кувати і звуки, утворювані цією дією.
Чим далі біг [лось], тим більшим сповнювавсь острахом, і хоча нічого вже не чув, крім приглушеного поцокування своїх ратиць об землю (Є. Гуцало);
Поцокування копит.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поцокування — поцо́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- поцокування — -я, ч. Дія за знач. поцокувати і звуки, утворювані цією дією. Поцокування копит. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поцокування — ПОЦО́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. поцо́кувати і звуки, утворювані цією дією. Поцокування копит. Словник української мови в 11 томах