поціновувати

ПОЦІНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що.

Визначати якості, цінність, достоїнства і т. ін кого-, чого-небудь.

Параска складає ціну своїй вроді й через те не зовсім легковажить Ждановим коханням. Хоч і не осягає його до кінця (цей найкоштовніший у світі скарб здебільшого поціновують найдешевше), тримає хлопця біля себе – отако й зрівноважуються на вселенських терезах любові дві шальки (Ю. Мушкетик);

// Складати уявлення, робити висновок про кого-, що-небудь, визначаючи суть, характер, значення, роль і т. ін.

Спогади, як відомо, – жанр суб'єктивний. Оповідач поціновує людей, ситуації, про які йдеться, з власного погляду (з наук. літ.);

Як тільки не коментуються в деяких виданнях вузлові питання нашої історії: звідки ми, хто ми, як поціновувати добу російського царату, голодоморів, геноциду, війни 1941–1945 років, відбудови, сталінізму, відлиги і т. ін. (з газ.);

Шевченко поціновував Хмельницького не за його намірами (хоч документально і підтвердженими його листами до наказних гетьманів Золотаренка та Нечая), а за його діями (із журн.);

// Розуміти, визнавати достоїнства, позитивні якості і т. ін. кого-, чого-небудь.

Населення країн, які мають цю політичну систему (США, Англія, Канада, Австралія) поціновує над усе свободу особи, масовий добробут і безпеку, законослухняність громадян (з навч. літ.);

Журналісти газети “День” вітають колегу із днем народження, бажають йому справжнього письменницького щастя – завжди зберігати зі Словом приязно-іронічні стосунки, що так поціновують прихильники прози Андруховича (з газ.).