почвалати
ПОЧВАЛА́ТИ¹, а́ю, а́єш, розм.
Док. до чвала́ти¹.
Еней з Паллантом обнімався .. Потім до лісу почвалав (І. Котляревський);
Кміта почвалав ніби старечою ходою, спираючись на прохацький костур (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Повільно поїхати, поплисти і т. ін. (про машину, пароплав тощо).
Почулось важке, астматичне хрипіння пари, це старий буксир, невидимий у темряві, але ясно позначений сигнальними вогнями, почвалав униз за течією (В. Собко).
ПОЧВАЛА́ТИ², а́ю, а́єш, розм.
Док. до чвала́ти².
Микола поцілував паню [Міхонську] в руку, сів охляп на коня, підстеливши тілько якусь стару сердачину, і почвалав, аж закурилось (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- почвалати — почвала́ти 1 дієслово доконаного виду побрести розм. почвала́ти 2 дієслово доконаного виду рушити чвалом розм. Орфографічний словник української мови
- почвалати — I -аю, -аєш, розм. Док. до чвалати I. || перен. Повільно поїхати, поплисти і т. ін. (про машину, пароплав тощо). II -аю, -аєш, розм. Док. до чвалати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- почвалати — ПОЧВАЛА́ТИ¹, а́ю, а́єш, розм. Док. до чвала́ти¹. Еней з Паллантом обнімався.. Потім до лісу почвалав (Котл., І, 1952, 201); Кміта почвалав ніби старечою ходою, спираючись на прохацький костур (Н.-Лев., IV, 1956, 307); // перен. Словник української мови в 11 томах
- почвалати — Почвала́ти, -ла́ю, -єш гл. Пойти, побресть. До дому почвалав. Котл. Ен. VI. 45. До річки почвалав. Греб. 385. Словник української мови Грінченка