почухати
ПОЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод.
1. Док. до чу́хати.
Посидів дядько, подивився на мене, на дитину, почухав свою голову (Панас Мирний);
Хома, забуваючи про європейський етикет, замислено почухав потилицю (О. Гончар);
Чоловік заклопотано почухав за вухом (Ірина Вільде).
2. Чухати якийсь час.
3. кому, що, перен. Побити кого-небудь.
[Ведмідь:] Бабусю, маєш ти лозину? Ану, почухай Лису спину... (О. Олесь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- почухати — почу́хати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- почухати — -аю, -аєш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до чухати. 2》 Чухати якийсь час. 3》 кому, що, перен. Побити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- почухати — почу́хатися (почу́хати), де (й) не сверби́ть, жарт. Пережити несподівану невдачу, прикрість, неприємність і т. ін. Почухався (чоловік), де й не свербить (М. Номис). чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
- почухати — ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док. Словник синонімів української мови
- почухати — ПОЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. 1. Док. до чу́хати. Посидів дядько, подивився на мене, на дитину, почухав свою голову (Мирний, І, 1954, 87); Хома, забуваючи про європейський етикет, замислено почухав потилицю (Гончар, III, 1959, 244)... Словник української мови в 11 томах
- почухати — Почухати, -хаю, -єш гл. Почесать (зудящее мѣсто). Біда з ними, — каже, почухавши потилицю. Стор. МПр. 44. Словник української мови Грінченка