пошуковик
ПОШУКОВИ́К, а, ч., інформ.
I.
Онлайн-служба, що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті.
Будь-які пошуковики вводять лімітування на чисельність реєстрованих веб-сайтів на добу (з наук.-попул. літ.);
Нині більшість пошуковиків охоплюють переважно науку, медицину та бізнес (з навч. літ.);
Деякі держави вже стурбовані створенням національних пошуковиків (із журн.);
У деяких випадках пошуковик може підказати користувачеві, чому необхідна реакція неможлива (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me