пошуковик

ПОШУКОВИ́К, а, ч., інформ.

I.

Онлайн-служба, що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті.

Будь-які пошуковики вводять лімітування на чисельність реєстрованих веб-сайтів на добу (з наук.-попул. літ.);

Нині більшість пошуковиків охоплюють переважно науку, медицину та бізнес (з навч. літ.);

Деякі держави вже стурбовані створенням національних пошуковиків (із журн.);

У деяких випадках пошуковик може підказати користувачеві, чому необхідна реакція неможлива (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me