1. Словник української мови у 20 томах

пощаститися

ПОЩАСТИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос., кому, рідко.

Те саме, що пощасти́ти.

Торік повертався я з Деркачівського ярмарку, і так мені тим разом пощастилося, що я і своє добро спродав, і покупив, що мені треба, поцінно (Марко Вовчок);

Тепер бігай із тою табличкою доти, аж доки не пощаститься спіймати другого такого (Л. Мартович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пощаститися — пощасти́тися дієслово доконаного виду безос., рідко Орфографічний словник української мови
  2. пощаститися — -иться, док., безос., кому, рідко. Те саме, що пощастити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пощаститися — ЩАСТИ́ТИ безос. кому (складатися щасливо, успішно), ТАЛАНИ́ТИ, ВЕЗТИ́, ВДАВА́ТИСЯ (УДАВА́ТИСЯ), ФОРТУ́НИТИ, ВЕСТИ́СЯ розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) розм., ЩАСТИ́ТИСЯ розм., ПЛУ́ЖИТИ розм. рідко, ДОБРИ́ТИСЯ діал., ПАЙДИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  4. пощаститися — ПОЩАСТИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос., кому, рідко. Те саме, що пощасти́ти. Торік повертався я з Деркачівського ярмарку, і так мені тим разом пощастилося, що я і своє добро спродав, і покупив, що мені треба, поцінно (Вовчок, VI, 1956, 292)... Словник української мови в 11 томах