пощерблений

ПОЩЕ́РБЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пощерби́ти;

// у знач. прикм.

[Тірца:] Земля єрусалимська не згоріла, ти маєш меч! (Показує на пощерблений меч, що валяється долі край чоловіка) (Леся Українка);

Він дав мені пощерблену сокиру, якою не те що тесать, а й рубати тяжко (Ю. Яновський);

Він ставить на стіл пощерблену севрську чашку (Н. Рибак);

Навіть шум води, що неквапно переливалася через пощерблену вершину греблі, не долинав сюди (С. Голованівський);

* Образно. За спиною його почується тут голос, пощерблений, простужений [простуджений], важкий (П. Тичина);

Десь у кінці садиби зблискувало проти місяця криве, пощерблене лезо річки (М. Руденко);

// поще́рблено, безос. пред.

Уперш фашистського меча Було пощерблено у Бресті (М. Шеремет).

2. у знач. прикм. Який має зубчастий край, краї.

На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me