по-колгоспному

ПО-КОЛГО́СПНОМУ, присл., іст.

Як у колгоспі; недбало.

– То, може, мені сходити до нього? – Ніби спитав дозволу прийдешній, чоловік вже не молодий, за сорок, вдягнений по-колгоспному – сандалі на босу ногу, непрасовані штани, картата сорочка і кепка (із журн.);

– А так, так. У нас по-колгоспному. Ми і їсти примусимо, і до роботи попросимо (Ю. Збанацький).