правобережний
ПРАВОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.
Який міститься, розташований на правому березі, біля правого берега річки; протилежне лівобережний.
Скородили снаряди й міни воду З правобережних спалених горбів (Л. Первомайський);
Місяць ось-ось порине за правобережні ліси, а на сході вже тріпотить сиза запона й нижче, над самим обрієм, позначилася тонка червона смуга (Б. Антоненко-Давидович);
Поділ – район Києва. Розташований на правобережній низовині між гирлом річки Почайни та схилами Старокиївської, Замкової гори та Хоревиці й Щекавиці (В. Підмогильний);
// Який населяє правобережжя.
Правобережне козацтво на чолі з популярним у народі полковником Семеном Палієм підняло повстання: перелякані польські урядники повідомляли, що Палій хоче “піти слідами Хмельницького” (з навч. літ.);
Імператорський уряд також видає Шаховському наказ відохочувати представників української старшини від шлюбів як із польською чи білоруською знаттю, так і з правобережними українцями (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- правобережний — правобере́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- правобережний — -а, -е. Який міститься, розташований на правому березі, біля правого берега річки; прот. лівобережний. || Який населяє правобережжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правобережний — Правобере́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- правобережний — ПРАВОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Який міститься, розташований на правому березі, біля правого берега річки; протилежне лівобережний. Скородили снаряди й міни воду З правобережних спалених горбів (Перв., II, 1958, 64); // Який населяє правобережжя. Словник української мови в 11 томах