правочинність

ПРАВОЧИ́ННІСТЬ, ності, ж., юр.

Абстр. ім. до правочи́нний.

Нездатність народу усвідомити нову історичну відповідальність, нові межі і можливості свого буття, визнання ним правочинності лише власних культурних засад призводить до націоналізму у негативному сенсі слова і звужує можливості народу як історичного суб'єкта (з наук. літ.);