1. Словник української мови у 20 томах

правуватися

ПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал.

Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту.

– Ви старші, Зоє, але як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді (О. Кобилянська);

– Ні, говоріть, що хочете, а я у чоловіка не маю кривди і не хочу більше правуватися з ним (І. Франко);

– Я вже п'ять літ із братом у процесі за хату та й більше вже правуватися не хочу (Л. Мартович);

// Виправдовуватися, захищатися від нападок.

– Педоре!.. Не провадь ти мені хоч при людях своїх чортів. – А чим же справді будете напувати [гостей]? Помиями? Дивіться – я ще й винна! – правувалась Педоря (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правуватися — правува́тися дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. правуватися — Правува́тися. Доводити своє право, з’ясовувати стосунки. -Ви старші, Зоє, але, як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді!... Українська літературна мова на Буковині
  3. правуватися — -уюся, -уєшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. || Виправдовуватися, захищатися від нападок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правуватися — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися. Словник синонімів української мови
  5. правуватися — ПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Судитися, сперечатися з ким-небудь, доводячи свою правоту. — Ви старші, Зоє, але як мені стане вашого язика забагато, то будемо правуватися. Ой, будемо. Але не в суді (Коб. Словник української мови в 11 томах
  6. правуватися — Правуватися, -вуюся, -єшся гл. Судиться съ кѣмъ, тягаться. Не я над їм суддя: усе товариство з їм пробуватиметься. К. ЧР. 246. Іван пробується з Яремою за якісь гроші. Н. Вол. у. Років десять назад правувався б ти зо мною за це порохом та кулею. К. ЧР. Словник української мови Грінченка