прадавній
ПРАДА́ВНІЙ, я, є.
1. Дуже давній (у 1 знач.); стародавній.
В перекладі додержано якнайближчої точності щодо тексту, .. зміст не віддавався на жертву формі (скоріш навпаки), тож коли ці прадавні пісні промовлять до душі новітньому читачеві, то се буде заслугою не перекладача, а народу-творця (Леся Українка);
Не була то борня мальовнича, Намальована в книгах прадавніх: Ані коней з роздутими ніздрями, Ні широких блискучих мечів (М. Рильський);
Всьому є міра... Пам'ятайте, що цього золотого правила дотримувалися ще хазяї прадавнього Вавілону (з наук.-попул. літ.);
// Давно минулий (про час).
Обіч громадяться, мчаться в безвихідь Тіні прадавніх століть (М. Бажан);
– В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією або через Акерман вивозили за Дунай... (М. Стельмах);
// у знач. ім. прада́внє, нього, с. Те, що давно минуло чи стосується глибокої давнини.
– Я ж колись врятував з Морозенком вас, то пожалійте людей! – ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном .. – Таки згадав прадавнє, старий шкарбун! Не втерпів!? (М. Стельмах).
2. Який існує споконвіку, з давніх-давен чи дуже багато часу; відвічний, споконвічний.
Я спинився. Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий);
Все ніби в колі віковім: Любов, розлука, весни грім, Все ніби вічності луна, Прадавня тиха таїна (А. Малишко);
Високо на Дніпрових кручах над прадавньою рікою піднімається Канів, і гордий Славутич біля його підніжжя котить і котить свої срібно-сині хвилі (з газ.);
// Відомий з глибокої давнини.
І виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи З дрібками солі, звичаєм прадавнім, І подали з уклоном трьом грузинам (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- прадавній — прада́вній прикметник Орфографічний словник української мови
- прадавній — див. стародавній Словник синонімів Вусика
- прадавній — [прадаўн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- прадавній — -я, -є. 1》 Дуже давній (у 1 знач.); стародавній. || Давно минулий (про час). || у знач. ім. прадавнє, -нього, с. Те, що давно минуло чи стосується глибокої давнини. 2》 Який існує споконвіку, з давніх-давен чи дуже багато часу; відвічний, споконвічний. || Відомий з глибокої давнини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прадавній — ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет. Словник синонімів української мови
- прадавній — Прада́вній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прадавній — ПРАДА́ВНІЙ, я, є. 1. Дуже давній (у 1 знач.); стародавній. В перекладі додержано якнайближчої точності щодо тексту,.. зміст не віддавався на жертву формі (скоріш навпаки), тож коли ці прадавні пісні промовлять до душі новітньому читачеві... Словник української мови в 11 томах