1. Словник української мови у 20 томах

праісторія

ПРАІСТО́РІЯ, ї, ж.

Первісний, найстародавніший період розвитку, існування кого-, чого-небудь.

Історія Троянської війни, надто тісно сплетена в античному епосі з міфологією і легендарною праісторією стародавніх греків-“язичників” (з наук. літ.);

Із завершенням антропогенезу закінчується праісторія людства і починається його формаційна історія (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праісторія — праісто́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. праісторія — [праістор'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. праісторія — -ї, ж. Первісний, найстародавніший період розвитку, існування кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. праісторія — Період найдавнішої історії суспільства від появи людини до виникнення писемності та писаних джерел, реконструйований на підставі тільки археологічних джерел. Універсальний словник-енциклопедія
  5. праісторія — ПРАІСТО́РІЯ, ї, ж. Первісний, найстародавніший період розвитку, існування кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах