пребагатий
ПРЕБАГА́ТИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. багатий, розм.
Дуже багатий.
Чоловік із пребагатим життєвим і мистецьким досвідом, Михайло Іванович [Донець] завжди бував у центрі розмов “біля каміна”, охоче співав для гостей, сипав жартами, – і в усьому іскрилась його багатогранна талановита вдача (М. Рильський);
Спочатку так: немов підкова в руках у тебе гнеться бідна, а потім раптом – мова! мова! Чужа – звучить мені, як рідна .. І позичаєш тую мову в свою, – чудову, пребагату (П. Тичина);
// у знач. ім. пребага́тий, того, ч. Дуже багата людина; великий багатій.
Зовуть його [Кармалюка] пани розбійним татем, А між людей то слава не лиха, – Заллє за шкуру сала пребагатим (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пребагатий — пребага́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пребагатий — див. багатий Словник синонімів Вусика
- пребагатий — [преибагатией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- пребагатий — -а, -е, також у сполуч. зі сл. багатий, розм. Дуже багатий. || у знач. ім. пребагатий, -того, ч. Дуже багата людина; великий багатій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пребагатий — ПРЕБАГА́ТИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. багатий, розм. Дуже багатий. Чоловік із пребагатим життєвим і мистецьким досвідом, Михайло Іванович [Донець] завжди бував у центрі розмов «біля каміна», охоче співав для гостей, сипав жартами... Словник української мови в 11 томах