1. Словник української мови у 20 томах

прекраснодушність

ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж., книжн.

Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь.

Провина Сокола була дуже серйозна, і Ліза не мала права виказувати йому найменшої прекраснодушності (М. Руденко);

Манілову, поряд з фантазерством і мнимою прекраснодушністю, безперечно, властива глибока відчуженість від народу (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прекраснодушність — прекрасноду́шність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прекраснодушність — -ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність усе ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прекраснодушність — ПРЕКРАСНОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж., книжн. Піднесено-сентиментальний настрій; схильність все ідеалізувати, у всьому бачити приємне, прекрасне, прикрашати що-небудь. Словник української мови в 11 томах