1. Словник української мови у 20 томах

препротивний

ПРЕПРОТИ́ВНИЙ, а, е,

також у сполуч. зі сл. противний, розм. Дуже противний.

Настуся трохи не збожеволіла, трохи сама не вмерла з горя та з туги. Вона мусила вернутись у Київ до батька, в препротивну провінцію. Вернувшись додому, Настуся одразу здивувала усіх усім: і своєю занадто вже вольною паризькою поведінкою, і своїми різкими манерами, і своїм убранням, здоровецькими капелюшами з копицею страусових пер на голові (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. препротивний — препроти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. препротивний — -а, -е, розм. Надзвичайно, надто противний, осоружний. Великий тлумачний словник сучасної мови