престольний

ПРЕСТО́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до престолу (у 1 знач.).

Гадав, що зустрінуть його якщо й не так пишно, як прийнято в Царгороді, то принаймі з пошаною: на вулицях юрби цікавого народу, в дворі князя ряди почесних дружинників, у гридницях повно придворних вельмож і прислуги, у престольній світлиці княжі радники. А тут тобі диви! (Б. Лепкий);

І ще дізнався Корінь про те, що нині яровити мають царя Горевія, що Витич – престольний город і що сусідні полянські та й деякі древлянські племена дають данину цареві (О. Бердник);

Престольна зала.

2. рідко. Те саме, що хра́мови́й.

Все менше й менше чути рідну мову на вулицях, сам Стратон розмовляє по-татарськи, хіба ото колись на престольні свята розговіється в гостях за піснею (Р. Іваничук);

За кілька днів – престольне храмове свято, приїде вітати гетьмана з світлим празником генеральна старшина, хочеш не хочеш, мусиш садовити за столи – такий звичай (Ю. Мушкетик).