1. Словник української мови у 20 томах

префіксація

ПРЕФІКСА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів.

Як основні засоби словотвору суфіксація і префіксація в діалектах часто виявляють певні особливості порівняно з літературною мовою (з наук. літ.);

Префіксація охоплювала все більше дієслівних основ, стаючи продуктивним засобом у системі видового формотворення (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. префіксація — префікса́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. префіксація — [преиф'іксац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. префіксація — -ї, ж., грам. Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. префіксація — префікса́ція приєднання префіксів (приставок) до кореня чи основи як засіб утворення слів та їхніх форм. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. префіксація — ПРЕФІКСА́ЦІЯ, ї, ж., грам. Творення нових слів або форм слова за допомогою префіксів. Як основні засоби словотвору суфіксація і префіксація в діалектах часто виявляють певні особливості порівняно з літературною мовою (Мовозн., XIII, 1955, 100). Словник української мови в 11 томах