пречудовий

ПРЕЧУДО́ВИЙ, а, е, розм.

Який має відмінні якості, властивості.

Настя заспівала – та пречудовим же голосом, аж душа в небо рвалась (Ганна Барвінок);

Смак у Маші пречудовий (С. Олійник);

Напевне, і серце крилате Плекаю в собі недарма, Щоб, з мандрів прибувши, сказати: “Країн пречудових багато, А кращої в світі нема!” (П. Воронько);

Багаторічні трави, як відомо, – пречудовий попередник для озимини (з газ.);

// Надзвичайно гарний, приємний для очей.

Три пречудові книжки закрасили і стіл, і навіть усю хату (І. Нечуй-Левицький);

Я маю в певнім схові .. окраси пречудові – Браслети, персники, та посуд дорогий, Та зброї пишної багато (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// Виконаний досконало.

Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me