прибивати

ПРИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБИ́ТИ, б'ю́, б'є́ш, док.

1. кого, що і без дод. Прикріплювати (звичайно цвяхами) до чогось.

[Ганна:] Кажуть, що якось Самрось вернувся п'яний додому, роздяг тебе до сорочки, а косу забив кілком у лаву, та як почав тебе катувати? .. [Зінька:] І косу прибивав, і до стовпа налигачем прив'язував... (М. Кропивницький);

Подерся [Мишко] до верхнього порталу прибивати дріт (І. Микитенко);

Двері од пекарні забив я старою .. ковдрою та заставив кошиком, на стінку прибив килимок (М. Коцюбинський);

Михась із стіни зірвав стару панську назву й лаштувався прибити нову (С. Чорнобривець);

// Розпинати кого-небудь, катуючи, страчуючи.

[Марція:] Знічев'я навіть згодилась дивитись на те видовисько, як розпинали якихсь там трьох злочинців .. Хоч, правда, я спізнилася на те, як саме до хрестів їх прибивали (Леся Українка);

О, нехай би прийшов хто-небудь і розказав, пояснив! Або прибив би на хресті, рвав тіло, палив свічами (Г. Хоткевич);

// перев. док. Пронизавши кого-небудь кілком, списом і т. ін., притиснути до землі, підлоги, стіни і т. ін.

Зарили [відьму] ниць у яму, прибили осиковим кілком та зверху і заплішили, щоб ще не скочила (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гей, де мій спис? Приб'ю тебе до мура, єхидно клята!.. (Леся Українка);

* Образно. Погляд молодого чоловіка мішав його і прибивав до місця (Н. Кобринська).

2. що. Ударяючи чим-небудь, притискати, спресовувати щось.

Землю на кагаті розрівнюють і прибивають лопатою, щоб не було западин (з наук. літ.);

Коли закінчив [Матвій], ще раз оглянув збоку, прибив злегка покрівлю граблями (І. Цюпа);

// Примушувати осісти на землю, приникнути до поверхні землі (про вітер, дощ і т. ін.).

Весняний дощ прибиває куряву (М. Стельмах);

Залишилось від копиці трохи сіна, яке прибили дощі (П. Панч);

* Образно. Тягота, здавалося, так прибивала його до землі, що він не в силі був іти далі (А. Турчинська);

// безос.

Як зашумлять вітри на тебе [гай] холодні – обнесуть вони, обшматують красу твою, розвіють битими шляхами, а дощами приб'є її до сирої земельки... (С. Васильченко);

// у сполуч. зі сл. печать, печатка, розм. Засвідчувати який-небудь документ печаттю.

[Жандарм:] І ви, пане начальнику, будьте ласкаві за хвильку там [до канцелярії] надійти. Приб'єте мені печать на книжку (І. Франко);

– Списки понаписували, а печатку прибити забули? (О. Гончар).

3. кого, що і без прям. дод. Своєю силою, течією приганяти, приносити до якого-небудь місця (про воду, вітер і т. ін.).

Вітер свище, хвиля грає, В берег рибу прибиває (Л. Первомайський);

Три чайки, слава Богу, Отамана курінного, Сироти Степана молодого, Синє море не втопило, А в турецьку землю .. прибило (Т. Шевченко);

Зупиниться [потік], стане криничкою, оглянеться, очиститься, кожну трісочку приб'є до належного місця (Г. Хоткевич);

* Образно. Заспівай, .. Щоб любов, навіки серцю мила, Простягала пагінки рясні, Щоб тебе, мов ластівку, прибила До моєї бурі навесні (А. Малишко);

// перев. док., перен. Змусити прибути кудись, зупинитися, залишитися десь.

Їй привиджується тепер її давнє – її доля, її гірка доля, що гонила по білому світу, поти не прибила до Мар'янівки... (Панас Мирний);

// перев. док., безос., перен., розм. Приєднати кого-небудь до групи, гурту і т. ін. чи всіх або багатьох до когось одного.

Катря схопилася; мати устала, усіх як хвилею прибило до Чайчихи (Марко Вовчок);

Незабаром Данька прибило, мов хвилею, до нерухомого, застиглого в напрузі гурту чоловіків (О. Гончар);

// розм., рідко. Набігати хвилями, приливати до чого-небудь.

Туман на озері білими хвилями прибиває до чорних хащів (Леся Українка);

[Кассандра:] Кров хвилею потужною приб'є до серця, і німіє серце й слово (Леся Українка).

4. кого, що, перен., розм. Викликати у кого-небудь пригніченість, приголомшувати когось.

Панас оповідає, дивлячись у землю. Інші стоять, і жах прибиває їх (Ю. Яновський);

Лікар думав, що подав добру і дотепну раду, тим часом він тільки гірше прибив Романа (О. Маковей);

Несподівана поява Матвія прибила його (Мирослав Ірчан);

Ще єсть поличка зовсім особлива: .. Там і гачки, і блешні, і удки, – Рибальських душ німі товаришки. Полице люба, скромна, як у житі Волошки сині, росами обмиті, – Ти втіхи і розради джерело Для душ, котрі прибило людське зло (М. Рильський);

// Справляючи гнітюче враження на кого-небудь, перешкоджати прояву чогось.

Навіть тяжка і неприємна службова робота не змогла ще прибити того настрою і бадьорості (М. Коцюбинський).

5. тільки док., кого, розм. Покалічити або вбити кого-небудь, причавивши, вдаривши і т. ін.

Як не прибив хто, то забігло [порося] безвісти (С. Васильченко);

Він гнав у тил .. худобу, бомба влучила в стадо і разом з биками прибила й гуртоправа (П. Панч);

// безос.

[Єфрем:] Зо мною, бач, вийшла така оказія, що поїзд на поїзд наскочив: поламано два вагони, кондуктора прибило, кочегара обварило... (М. Кропивницький);

З місяць тому трапилася халепа з чоловіком. Возили дерево з лісу, і прибило його березою (І. Цюпа).

6. перев. док., кого, що, розм. Пошкодити що-небудь (звичайно про мороз); приморозити.

Вночі перший осінній заморозок прибив під вікном айстри (В. Земляк);

* Образно. Не осиплються тихо ті квіти, не настане життя в них нове, ні, ударить мороз до схід сонця і приб'є поривання живе (Леся Українка);

// безос.

Таланти Корнія Івановича не розвинулись: так застигають в розвитку своєму ранні квіти, що їх прибило жорстоким приморозком (І. Волошин);

// перен. Вкрити сивиною кого-небудь, чиєсь волосся.

Прибила волос сивина (М. Рильський);

Роки прибили його сивиною, але Журба бадьорий і молодий ще (Г. Епік).

◇ (1) Грім би приби́в на би́тій доро́зі (д) див. грім;

(2) Грім би приби́в наві́ки на би́тій доро́зі (д) див. грім;

Грім би тебе́ (його́, її́ і т. ін.) вда́рив (поби́в, приби́в, лу́снув ясе́нний) див. грім;

Хай (неха́й) грім поб'є́ (уб'є́, приб'є́ і т. ін.) див. грім;

[Хоч] грім би поби́в (приби́в) [наві́ки] на би́тій доро́зі див. грім;

(3) Хоч грім би приби́в на би́тій доро́зі (д) див. грім;

(4) Хоч грім би приби́в наві́ки на би́тій доро́зі (д) див. грім;

Щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) див. грім;

Щоб тебе́ на́гла смерть приби́ла див. смерть;

(5) Як гвіздко́м (цвя́хом) приби́ти, зі сл. сказати, додати і т. ін. – чітко, категорично, твердо, переконливо і т. ін.

Сказав як гвіздком прибив (прислів'я);

– Ні! нема добра... немає – додасть [Мирон] як гвіздком приб'є та й замовкне (Панас Мирний);

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом приби́ло (уда́рило) кого, безос. – дуже вразило, приголомшило кого-небудь що-небудь.

[Катря:] Ріжте косу! .. Топчіть ногами; давіть і дитину від вашого сина! .. Михайла як громом ударило (М. Старицький);

Аж тут несподівано повернувся Петро з грізною звісткою, що Мала Лисянка й близькі хутори та висілки приречені на винищення. Це повідомлення мов громом прибило всіх селян (М. Старицький);

Як громом прибило Масю, так цими словами: їй не жаль було за о. Гервасієм, як за батьком (А. Свидницький);

– Я почула його [крик] аж у долині. Мене мов громом ударило (із журн.).