приборканий

ПРИБО́РКАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до прибо́ркати.

Мов орел той приборканий, Без крил та без волі, Знеміг славний Дорошенко, Сидячи в неволі (Т. Шевченко);

На тихім озері, де мліють верболози, давно приборкані, і влітку, й восени то плюскоталися, то плавали, вони [лебеді], і шиї гнулися у них, як буйні лози (М. Драй-Хмара);

Не до кінця приборкані степовики, вони ледве звикли до вузди й до сідла, а стояти в одному строю з чужими кіньми вони не можуть (З. Тулуб);

Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий (В. Козаченко);

Пісня по волі давно не літала, Приборкана тугою, жалем прибита (Леся Українка);

Приборкані щоденним клопотом і давньою нуждою, думки кружляли навколо життєвих дрібниць (Ю. Мушкетик);

– Нашу ще не зміцнілу регулярну армію поглинає розпалене повстанське середовище, розбурхана і ніким не приборкана повстанська стихія (О. Гончар);

Землі Азії, Африки та Америки були далеко. Вкраїна ж лежала близенько, така ж багата й приваблива, а й досі не приборкана (О. Ільченко);

* Образно. Я все більше розумів пісню, все глибше тужив разом з нею, разом зривався вгору, .. опускався вниз не з заспокоєнням, а з приборканими крилами (М. Рильський);

* У порівн. Мовби приборкана, Бродиш [молодість] самотно, шукаючи доленьки (П. Грабовський);

// прибо́ркано, безос. пред.

Та зв'язано мене ж, та приборкано, .. на світ божий дивитись чоловіком заборонено, до людей ходити не дозволено (Л. Яновська);

– Цього на якийсь час начебто приборкано. Проте ручитися ні за що не можна (Ю. Шовкопляс).