1. Словник української мови у 20 томах

прибріхувати

ПРИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., що і без прям. дод., розм.

Розповідаючи про що-небудь, додавати від себе брехні, вигадувати.

Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Б. Грінченко);

Гаманюк вирішив, що він нічого не втратить, коли почне трохи прибріхувати (М. Ю. Тарновський);

– А ті [писаки], що самі ніколи нічого путнього не написали, а тільки вздрить яку книжку, .. і те не так, і се не сяк, та часом такого прибреше, що чого і у книжці того нема і чоловік зроду не писав (Г. Квітка-Основ'яненко);

“Може, він не такий легковажний чоловік, як на його наговорила вчительша, а може, вона й прибрехала, додала своєї отруйної жовчі”, – думала Ватя (І. Нечуй-Левицький);

– Отак і живи, хлопче, з радістю! І навіть коли прибрешеш для сміху, не біда (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибріхувати — прибрі́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. прибріхувати — див. БРЕХАТИ; (від себе) додавати; (для сміху) перебільшувати. Словник синонімів Караванського
  3. прибріхувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  4. прибріхувати — -ую, -уєш, недок., прибрехати, -ешу, -ешеш, док., перех. і неперех., розм. Розповідаючи про що-небудь, додавати від себе брехні, вигадувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прибріхувати — ПЕРЕБІ́ЛЬШУВАТИ (говорячи, додавати свої міркування, які не відповідають дійсності), ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ (ПРИБІЛЬШАТИ) розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИБРІ́ХУВАТИ розм., ПЕРЕБРІ́ХУВАТИ розм. (свідомо спотворювати істину). — Док. Словник синонімів української мови
  6. прибріхувати — Прибрі́хувати, -хую, -хуєш; прибреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -бре́шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прибріхувати — ПРИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док, , перех. і неперех., розм. Розповідаючи про що-небудь, додавати від себе брехні, вигадувати. Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Гр. Словник української мови в 11 томах
  8. прибріхувати — Прибріхувати, -хую, -єш сов. в. прибрехати, -брешу, -шеш, гл. Привирать, приврать. Глухий не почує, так прибреше. Ном. № 8564. Словник української мови Грінченка