прибіднюватися
ПРИБІ́ДНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИБІДНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИБІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм.
Удавати з себе бідного, менш забезпеченого, ніж насправді.
На багатство не заздрив [Григорій], своїми злиднями не дуже побивався і ніколи не прибіднювався перед людьми (М. Стельмах);
Своїм одягом він дійсно виділявся серед бідно одягненої студентської маси, яка тоді подекуди і нарочито прибіднялась, щоб мати так званий пролетарський вигляд (В. Гжицький);
[Селянин (гостро):] Ви [ткачі] вже прибіднились занадто. Що Бог дає, то ми всі мусимо приймати (Леся Українка);
// перен. Применшувати свої можливості, здібності, заслуги і т. ін.
Зараз особливо сприятливий час для піднесення всієї нашої творчої роботи. А головне, що й сили ж у нас є – і сили немаленькі. Навіщо прибіднюватись? (П. Тичина);
– Не будемо прибіднюватись, – жартома сказав Сашко. – Бригадка підібралась тільки така! Одне слово – перша! (А. Головко);
Я бачу чудові можливості розвитку сценарної студії. Ми маємо для цього всі дані. Треба тільки ні на хвилину не забувати свого призначення, слід нам розширити свої претензії і не прибіднятися (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- прибіднюватися — прибі́днюватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прибіднюватися — див. нарікати; обманювати; хитрувати Словник синонімів Вусика
- прибіднюватися — -ююся, -юєшся і прибіднятися, -яюся, -яєшся, недок., прибіднитися, -нюся, -нишся, док., розм. Удавати з себе бідного, менш забезпеченого, ніж насправді. || перен. Применшувати свої можливості, здібності, заслуги і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибіднюватися — ПРИБІ́ДНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПРИБІДНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИБІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм. Удавати з себе бідного, менш забезпеченого, ніж насправді. Словник української мови в 11 томах